*Добраніч

Нічкою вкрились ліси,
спокій загойдує весну,
зоряні бігають пси,
живність вартують небесну.
Сіють тривогу сичі,
часу тече хаотичність,
місяць дріма на плечі
дубу, старого як вічність.
От і немає доби,
і негаразди минули.
Спи, моє серденько, спи.
Люлі, ріднесеньке, люлі.

©автор: rutzit
http://blog.i.ua/user/2150423/2328523/