З Днем Перемоги!

Поросли ковилою кургани,
Матері вже синочків не ждуть,
І все рідше квітки до могили
Невідомих солдатів несуть.
Дуже рідко вдягають медалі,
І несила носить ордени.
Посріблило життя їхні коси
Бо у снах ще воюють вони…
Бойові нагороди розгледів
Діда правнук не раз запита:
Чому сльози в очах виступають
Як салют переможний луна?
Сиву голову вбік нахиливши,
До небес сірі очі підвів
Повернувся у спогадах тихо
До гірких та трагічних тих днів.
Ніби заново все переживши,
Ніби вчора в атаку ішов, -
Зі смертельно-пораненим другом
Знов по мінному полю пройшов!
І у пам’яті знов промайнули
Світлі образи юних солдат -
Молодими лишились навіки,
Бо у братських могилах лежать.
Тож вклонімося низько у пояс,
Хай Господь осяває ваш путь.
І щоб правнуки щиро раділи:
Тату! Глянь, ветерани ідуть!