Від усмішки твоєї сніг розтане,
Від сміху – в небі райдуга займеться,
Від твого суму тихим плесом стане
Гірська ріка, що у Карпатах в’ється!

Та квітка, що зів’яла на морозі,
Від подиху твого задухмяніє,
Твій дотик заспокоїть коли я в тривозі.
І зцілить, якщо захворію.

Твій голос – наче пісня на світанні,
Як вітерець легка твоя хода,
Твої вуста звабливі і жадані
Для мене, як для спраглого вода...

Твій погляд – легкий, як сніжинка,
Що тихо прилетіла з висоти,
Ти – жінка, ти – кохана жінка,
Так є. І буде хай завжди!

https://www.youtube.com/watch?v=ac8Hld2vZDQ